БОГДАН БЛЕНДЮК
студент групи В- 31
* * *
У горах шепочуться зорі,
Виграє в цимбали листопад,
Я вірю у щасливу долю,
Яку напророчив мені зорепад.
Там падали зорі у воду,
Не бачив такого я зроду.
Щасливий я тим, що живу,
Навчаюся, мрію, пишу,
Що рідний гуцульський мій край
Для мене завжди – наче рай.
О, краю, мій краю,
Тебе я кохаю,
Тобою живу.
О, краю, мій краю,
Лелечий мій краю,
Краса твоя вічна,
Я добре це знаю.
Коли я поїду далеко,
Не сумуй за мною, лелеко,
Я думкою лину в Карпати,
І все постараюсь згадати:
Дзвінкі водоспади, зелені смереки
І вас, мої рідні і вірні лелеки.
Щасливий я тим, що живу,
Надіюся, мрію, кохаю,
Що рідний гуцульський мій край
Для мене завжди – наче рай.
* * *
Пам’яті Тараса Процюка
Чому цей світ такий жорстокий?
Навіщо нам ота війна?
Страждають діти, гинуть люди,
А скільки знищено майна!
Навіщо нам ота війна?
Та вірю я все те минеться,
І буде мир на цій землі,
І заживуть щасливо люди:
Старі, дорослі і малі.
